Відверті мемуари від
44-го президента США
Барака Обами
Автобіографіям властиві свої пастки: спокуса забарвлювати події так, як хочеться авторові, схильність переоцінювати цікавість власного досвіду для інших, вибіркові провали в пам'яті. Ці небезпеки загострюються, коли авторові ще й бракує мудрості, яка приходить із віком, яка убезпечує від цих спокус. Не можу сказати, що оминув їх усіх чи бодай одну повністю.

Хоч більшу частину цієї книжки написано за щоденниками й усними історіями моєї родини, діалоги завжди є лише приблизним відтворенням того, що було сказано, або того, що мені переповідали. Лаконічності заради деякі з персонажів поєднують різних людей, а окремі події не відповідають точній хронології. За винятком моїх рідних і кількох відомих загалу осіб, більшість людей подано під вигаданими іменами з метою збереження їхньої приватності. Хай під яку категорію потрапить ця книжка— автобіографія, мемуари, історія родини чи ще що, — моїм прагненням було написати чесні спогади про певний відтинок свого життя
Ця докладна розповідь про молоді роки майбутнього політика, а згодом — президента США, є дуже нетиповою, далекою від стереотипів історією чорношкірого американця: дитинство у білій сім'ї матері та навчання у престижній школі, життя у далекій екзотичній Індонезії, а отже — від ранніх літ обізнаність з дуже різними суспільствами, відкритість до життя у дуже різних прошарках суспільства, довга і виснажлива історія стосунків із батьком, подорож до Кенії, зустріч і прийняття африканської частини свого роду.

Проте, парадоксальним чином, це універсальна історія про виклики модернізації і родинні травми, колоніалізм і самотність, в якій українські читачі можуть побачити значно більше знайомого, болючого, оплакуваного і гаряче обговорюваного, ніж можна було очікувати від американського автора.
ПРО КНИЖКУ
"МРІЇ МОГО БАТЬКА. ІСТОРІЯ ПРО РАСУ І СПАДОК" - ПЕРША КНИЖКА БАРАКА ОБАМИ, ЯКА ВИЙШЛА ДРУКОМ У 1995 РОЦІ
ВІДГУКИ
© Всі права захищені 2021